Компаративний аналіз на уроках української мови та літератури

«Усе пізнається в порівнянні»

Компаративізм— порівняльний, порівняльно-історичний метод, який застосовується при вивченні споріднених мов, у літературознавчій теорії і практиці.

Компаративістика (лат. — порівнюю, франц. — літературна компаративістика, порівняння) — порівняльне вивчення фольклору, національних літератур, процесів їх взаємозв'язку, взаємодії, взаємовпливів на основі порівняльно-історичного підходу (методу).

 Компаративістика у фольклористиці, літературознавстві і взагалі у філології складалася впродовж XIX ст. під впливом філософії позитивізму. Велике значення для її виникнення і розвитку мали праці німецького філолога Т. Бенфея (1809—81), зокрема його передмова і коментарі до «Панчатантри» (1859); російського літературознавця О. Веселовського (1838—1906). В Україні засади порівняльного вивчення літератури застосовували І. Драгоманов (1841—95), М. Дашкевич (1852—1908), І. Франко (1856—1916). Протягом XX ст. літературознавча компаративістика активно розроблялася у Франції, Німеччині, ЧехоСловаччині, США, де видавалася низка спеціальних журналів і збірників, присвячених компаративістиці. З 1955 існує Міжнародна асоціація літературної компаративістики з центром у Парижі. У колишньому СРСР компаративістика критикувалася як «буржуазна наука» за начебто цілковите нехтування соціальними та ідейними факторами літературної взаємодії. Натомість розроблялася теорія «взаємозв'язків і взаємодії літератур», порівняльно-типологічного вивчення історико-літературного процесу (М. Конрад, В. Жирмунський, М. Алексєєв, І. Неупокоєва, Г. Вервес, Д. Наливайко та ін.), тому навіть термін «КОМПАРАТИВІСТИКА» не вживався,

Нині в Україні компаративістика поновлена в правах: створено відділи світової літератури і компаративістики в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України, кафедру теорії літератури і компаративістики в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, відкрито спеціалізовані ради по захисту дисертацій з даної науки.

М. Костомаров одним з перших українських літературознавців порушив питання про діалектичний взаємозв'язок між обставинами та характерами в художньому творі.

Розвиток українського літературознавства в останні десятиліття XIX століття відбувався в несприятливих умовах: сумнозвісні Валуєвський циркуляр (1863 р.), Емський указ (1876 р.), закриття національних театрів (1884 р.), заборона дитячих видань (1885 р.) суттєво погіршили умови для роботи українських письменників і літературознавців, звели нанівець їхні можливості щодо друкування своїх праць на батьківщині. Центр літературного життя змістився в Галичину, де продовжували виходити українські видання, друкувалися твори письменників і критиків з Наддніпрянської України. В літературознавство приходять нові творчі сили (М. Драгоманов, І. Франко, О. Потебня, М. Павлик, В. Гнатюк, І. Білик, О. Огоновський, М. Сумцов, П. Житецький та ін.). На шпальтах львівських видань відбулася широка літературно-критична дискусія 1873—1878 років, у якій брали участь М. Драгоманов, І. Нечуй-Левицький, М. Павлик, І. Франко та інші.
«Друга половина XIX ст., — на думку П. М. Федченка, - була періодом активного формування українського літературознавства (культурно-історична школа, історико-порівняльний метод, психологічний напрям; філологічний і філософсько-естетичний прийоми дослідження) як закономірного етапу нагромадження, систематизації й інтерпретації фактичного матеріалу (Комаров М. Бібліографічний покажчик нової української літератури 1798— 1883 рр.; Левицький І. Галицько-руська бібліографія: В 2 т., 1888, 1895; бібліографічні списки поточної літератури в журналах, бібліографія писань М. Драгоманова, І. Франка тощо) та спроб його монографічного узагальнення й історико-літературного осмислення (Петров М. І. Очерки истории украинской литературы XIX столетия; Дашкевич М. Отзыв о сочинении Г. Петрова..; Франка І. Нарис історії української літератури до 1890 р.; Южнорусская литература; Огоновський О. Історія літератури руської; Колесса О. Століття оновленої української літератури; Лепкий Б. Начерк історії української літератури; Грушевський О. Сучасне українське письменство в його типових представниках; монографічні дослідження М. Драгоманова, О. Терлецького, О. Маковея та ін.)» .

Основною операцією компаративного методу є порівняння морфологічної будови об'єктів між собою й поєднання подібних об'єктів у групи.

При використанні компаративного аналізу на уроках завжди враховуються різні форми порівняльного методу:

 • порівняльно-порівняльний метод, що виявляє природу різнорідних об'єктів; • порівняння історико-типологічне, яке пояснює подібність не зв'язаних за своїм походженням явищ однаковими умовами генезису й розвитку;

• історико-генетичне порівняння, при якому подібність явищ пояснюється як результат їхнього споріднення за походженням;

• порівняння, при якому фіксуються взаємовпливи різних явищ.

Мета  уроку компаративного аналізу - глибше розкрити ідейно-естетичну сутність кожного з порівнюваних творів чи процесів; дати історико-літературне пояснення відповідностей або відмінностей літературних явищ різних письменств; сприяти розумінню духовної єдності, національної своєрідності різних літератур в культурно-історичному розвитку суспільства, а найголовніше — формувати гуманістичний світогляд учня, шанобливо ставитися до різних народів; допомагати дитині якомога ширше пізнавати світ.

  Можна порівнювати твори за композицією, сюжетом, темою, а також характери, дії і причини певних вчинків героїв. Але не менш цікаво зіставити не лише схожі елементи порівнюваних творів, а й їхні відмінності, розбіжності.

Компаративний шлях аналізу має такі етапи (вчений-методист Л.Мірошниченко):

1)     підготовчий;               

2)     реалізації;

3)     узагальнення.

 Елементи компаративного аналізу  виокремлюються під час:

    порівняльного аналізу оригінального твору та його перекладу, переказу чи переспіву;

    порівняння оригінального твору та кількох його перекладів;

    порівняння різнонаціональних літературних явищ на рівні їх походження;

    розгляду творчих зв'язків між письменниками різних літератур тощо;

    аналізу творів одного напряму, течії, школи, а також різних національних літератур; ü

     вивчення різнонаціональних творів, близьких за темою, ідеєю, сюжетом, проблематикою, образами, особливостями поетики.

Готуючись до уроку компаративного аналізу, завжди пам’ятаємо про психолого-педагогічні та методичні умови проведення такого уроку, що їх виокремлено О.М. Куцевол

v достатній рівень усвідомлення теми та ідеї твору, який вивчається, що стане основою для порівняльного аналізу явищ різнонаціональних літератур;

v актуалізація необхідних для порівняння знань і опора на вміння та навички, набуті учнями на уроках світової та української літератур;

v встановлення зв'язку нового матеріалу з раніше вивченим;

v активне залучення таких прийомів мислення учнів, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення;

v  орієнтація школярів на розв'язання проблемних та дослідницьких завдань;

v урахування вікових можливостей пізнавальної діяльності учнів, а також індивідуальних особливостей їхнього читацького сприйняття;

v оптимальний добір методів, прийомів, видів та форм роботи, які сприяють розвитку розумової діяльності школярів і забезпечують емоційне сприйняття ними художнього твору;

v систематичне порівняння художніх явищ різнонаціональних літератур, а не епізодичне звернення до зіставлення деяких творів.

 З метою всебічного вивчення учнями позатекстової сфери обох літературних творів використовуються індивідуальні, групові пошукові завдання, проводиться «вслуховування» в оригінальний текст твору.

Саме на другому етапі встановлюються і розглядаються типологічні зв'язки між двома творами різнонаціональних літератур, наприклад, «Енеїдою» Вергілія та однойменною поемою І. Котляревського;

 історичними романами В. Скотта «Айвенго» і «Квентін Дорвард» та П. Куліша «Чорна рада»;

комедіями Мольєра «Міщанин-шляхтич» та І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» тощо.

 Учні аналізують подібності та відмінності в цих творах на рівні теми, сюжету, системи образів, поетики та жанрової специфіки. Вони не роблять докладний аналіз, а зосереджують увагу на розгляді окремих, найсуттєвіших елементів, розкриваючи причинно-наслідкові зв'язки виявлених паралелей та відмінностей двох художніх явищ.

Найефективнішим засобом здійснення компаративного аналізу в школі є

*        складання порівняльних таблиць,

*        порівняльних діаграм (діаграм Венна - відображення областей перекриття елементів), в яких систематизується вся необхідна інформація про компоненти двох порівнюваних елементів.

*         використання методів творчого читання, прийомів індивідуального й коментованого  читання типологічно близьких текстів,

*         проблемної ситуації,

*        проблемних пізнавальних завдань, пов'язаних з необхідним орієнтуванням учнів у різних художніх системах,

*        порівняння художніх творів, зіставлення твору з його генетичним джерелом,

*        евристичної бесіди,

*        диспуту, діалогу тощо.

Типи вправ на попередження і подолання міжмовного впливу

Лексичний склад української та російської мов

Завдання 1

Що означає наведені російські та українські назви? Які з них перекладаються, а які вживаються у другій мові без перекладу? Скористайтеся словником.

Сарафан, пельмени, щи, кулебяка, корж, коржик, балалайка, гусли, дудка, терем, теремок, изба, похлебка, золотник, каравай, ларец, рубашка, тройка (коней).

Сорочка, бриль, капелюх, спідниця, панчоха, сукня, чобо­ти, кептар, каганець, свита, одяг, кожух, окуляри, хустка, черевики, запаска, галушка, картопляники, драники,вареники, пампушки, капусняк, узвар, юшка, гопак, сопілка, кобза, бандура, борщ, кавун, гарбуз, куліш, глечик, скринька, скриня, горище, кошара, клуня, діжка.

В обох споріднених мовах є однакові за формою слова, але вони мають різне значення: рос. шар — круглий предмет, укр. шар — слой. Вони називаються міжмовними омонімами.

Завдання 2

Поясніть лексичне значення слів в російській та українській мовах, складіть з ними 5 речень.

Корыстний — корисний, орать — орати, луна — луна, властный — власний, уродливый — вродливий, уклониться — вклонитися, неделя — неділя, помешать — поміша­ти, рада — рада, ликовать — лікувати, свита — свита, веселье — весілля, мешкать — мешкати.

Фразеологія в російській та українській мовах

Фразеологізми не можна перекладати, до них треба підбирати аналогічні в іншій мові.

Знайдіть відповідник в українській мові, в російській мові.

Завдання 1

На Кудыкину гору, с ума спятил, не промах, задирать нос, как бельмо на глазу, горе луковое, гусь лапчатый, спустя рукава;

з'їхав з глузду, за вухом не свербить, гнути кирпу, як сіль в оці, замилювати очі, як макове зерно, мов теля в наритнику, ні сіло ні впало.

Завдання 2

Прочитайте фразеологізми за виявленням стану: 1) фізичного, 2) психічного (якого саме). Залишіть у зошиті, складіть речення з кількома із них.

Сам не свой — сам не свій; кошки на серце скребут — черв'ячок точить; еле-еле душа в теле — на ладан дихає; как в воду опущен — як у воду вмочений; живот подвело — живіт присох до спини; помутилось в глазах — в очах туманіє (тьмариться); на седьмом небе — на сьомому небі; в глазах помутнело — в голові паморочиться.

Завдання 3

Прочитайте. Поясніть, у чому схожість і в чому відмінність українських та російських  фразеологізмів, поданих у парі.

1.       На брюхе шелк, а в брюхе щелк. — На нозі сап'ян рипить, а в борщі трясця кипить.

2.       Котелок (не) варит. — Макітра (не) варить.

3.       Как ненамазанное колесо скрипит. — Як немазаний віз рипить.

4.       Голова на плечах. — Голова на в'язах.

5.       Живот надрывать. — Пупа надривати.

6.       Как волк овцу любит. — Як вовк порося шкодує.

Остаться с носом. — Піймати облизня.
Завдання 4

Запам'ятайте українські прислів'я та приказки. Які явища народного життя, побуту знайшли в них своє відображення? Знайдіть відповідні до них вирази в російській мові.

1.        Глузд за розум завернув.

2.        Мокрим рядном накрити.

3.        Груші не ростуть на вербі.

4.        Пам'ятати до нових віників.

5.      До часу глечик носить воду.

6.      Робити з лемеша швайку.

7.      Наговорити сім мішків гречаної вовни.

8.      Товктися як Марко по пеклу.

Графіка і фонетика

Завдання 1

Перепишіть. Поставте наголос у словах, прочитайте вголос. Назвіть відмінність у вимові, наголосі, написанні слів.

Ненависть — ненависть, горошина — горошина, игрушка — іграшка, комната — кімната, отдаленно — віддалено, рукопись — рукопис, приятель — приятель, показ —показ, решето — решето,  верба — верба, гроши — гроші, маляр — муляр, болтать — бовтати, продажа — продаж, кидать — кидати, крапива — кропива, сердить — сердити.

Завдання 2

Спробуйте відповісти на питання.

1.   Чому в українській мові іменники Петро, Дніпро, дядько, належать до чоловічого роду, а шатро, стебло —до середнього.

2.       Чому в російській мові іменники Петя, Вася, папа, Толя, Коля, юноша належать до чоловічого роду; а Надя, Вера, мама, Катя — до жіночого?

3.       Якого роду загальні іменники в сполученнях лікар Іванов, професор Третякова, бригадир Соколова?

4.   Як дізнатись, до якого роду належать українські іменники на -я (земля, доля, ягня, життя)!

Завдання 3

Перекладіть і запишіть російські займенники україн­ською мовою. Чим відрізняється її написання? Скла­діть словосполучення.

Кто-то, что-нибудь, нечто, кто-либо, некто, чей-либо, какой-нибудь, некий, кто-либо, кое-кто, несколько, кто-нибудь, что-то, кое-что, некоторый, кое у кого, кое с чем.

Завдання 4

Запишіть прислів'я та приказки російською та україн­ською мовами. Визначте в обох мовах кількісні, поряд­кові, збірні числівники, визначте відмінок числівника (якщо можливо), його рід та синтаксичну роль у речен­ні. Поясніть усно зміст прислів'їв та приказок.

І

1.       У семи нянек дитя без глаза.

2.       В трех соснах заблудился.

3.       Не имей сто рублей, а имей сто друзей.

4.       Кто храбр да стоек, тот десятерых стоит.

5.       Одна ласточка не делает весны.

6.       Один глазок, да зорок, не надобно и сорок.

II

1.       Один цвіт не робить вінка.

2.       Минув день шостий, мине і сьомий.

3.       Не бігай з одним ротом на два обіди.

4.       П'яте через десяте.

5.       В роботі «ох», а їсть за трьох.

6.       Не так страшно п'яти вовків, як у лестивого лиходія.

Завдання 5

Прочитайте та запишіть приказки. Перекладіть іншою мовою (російською, українською). В чому їх сенс? Назвіть вказівні займенники, які вже вважаються застарілими? Чим відрізняється український займенник сей і російський сей?

І

Кто любит добрые дела, тому и жизнь мила.

1.       Кто в грамоте гаразд, тому не пропасть.

2.       Чья земля, того и хлеб.

3.       Потолковали о том о сем.

4.       Сию минуточку.
II

1.       Хто людей питає, той і розум має.

2.       Чия відвага, того і перемога.

3.       Чого сам не любиш, того і другому не чини.

4.   На добрій землі що посієш, те й вродить.

Завдання 6

Перекладіть вирази російською мовою, визначте зна­чення дієслів брать, взять.

Брати в дужки, взяти до відома, взяти до уваги, взяти на облік, брати на себе, брати на сміх, брати участь, дрі­мота бере, злість бере, мороз бере, нетерплячка бере.

Завдання 7

Перекладіть вірш російською мовою (можливо віршо­ваною мовою), користуючись словником: спільність — общность, одмінність — отличие, родинність—родство, непоборність — непобедимость, міцніти — крепнуть, ключ, джерело — родник.

Я славлю спільність мов

 І славлю їх одмінність,

Основу всіх основ —

Правічну їх родинність:

Це ж — зоряний вінок,                       

Братерська непоборність,

 І в кожній з мов-зірок —

Чарівна неповторність...

Міцнію, беручи,

Віддавши — багатію;

Бо знати всі ключі,

Джерела всі я мрію...

(І. Муратов)

Завдання для допитливих

Уважно подивіться на слова, узяті з різних слов'янських мов, прочитайте їх. Що спільного в цих словах?

Вода, сонце, серце, ріка, молоко, голова  українська

Вода, солнце, сердце, река, молоко, голова    російська

Вада, сонца, сэрца, рака, малако, галава  білоруська

Wodу, sІоnса, sеrсе, rzеkі, mlеkо, gІоwа            польська

Vоdа, slunсе, srdcе, rеkа, mlеkо, hlavа               чеська

Vоdа, slnce, srdcе, riekа,  mliеkо, hlavа              словацька

Вода, слънце, сърце, река, мляко, главата       болгарська

Вода, сонце, срце, реката, млеко, главата македонська

Вода, сунце, срца, река, млеко, глава       сербська

Vоdа, sunсе, srсе, rіjеkа, mlijeko, g1аvа             хорватська

Vоdа, , sonсе, srсе, rеkа, mlеkо, g1аvа               словенська

• Правильно. У цих словах спільний корінь. Це означає, що вони всі належать до споріднених мовних груп.                                                       

Література

Спільне і відмінне у байці «Вовк і Ягня» Езопа, Л.Глібова, І.Крилова

(Використання методу творчого читання, бесіди )

 Перша група знаходить спільне у байці «Вовк і Ягня»  Езопа, Л. Глібова, І. Крилова;

Друга група виявляє відмінне у цих байках.

Крилов                                                       Глібов
                               

                               Вовк
Голодний                                             Страшенний
                                                             Здоровенний
                               Ягня
Маленьке                                            дрижить
                                                             бідне
                                                             сердешне
                                                             дурне
                                                             маленьке
                           Мова  Вовка

«Наглец»                                            «Собачий сину»
«Нечистым рылом»                            «Ніс поганий свій»
«Голову с тебя сорву»                       «Як муху задавлю»
«Негодный»                                       «Поганець»
–                                                         «Ще і базікать стало»
–                                                         «Капосне»
«Щенок»                                            «Щеня»
             –                                            «Що ти за птиця»
             –                                            «Дурні»

Подібність комедії М.Куліша «Мина Мазайло» та Б.Шоу «Пігмаліон»

(Евристична бесіда, проблемні пізнавальні завдання)

І група — досліджує філологічний конфлікт у п’єсі «Мина Мазайло»;

II група — у п'єсі «Пігмаліон».

Висновок: ірландець Б. Шоу розвиває його на соціальному  грунті — Еліза не досягне успіху в житті та кар’єрі доти, доки буде розмовляти на своєму арго.

Українець Куліш розвиває той самий «філологічний конфлікт» у етно-соціальному аспекті. Мина Мазайло хоче позбутися української вимови, щоб зрости соціально.

В основі творів лежить мотив перетворення, метаморфози, який дуже поширений у світовій літературі.

Завдання групам:

•      дослідити зовнішню метаморфозу Елізи;

•      дослідити внутрішнє перетворення Елізи.
Робота в парах.

Одна пара досліджує, якою була Уля до того, як закохалася у Мокія, друга пара — якою стала Уля у кінці твору.

Висновок: експеримент професора Хіггінса перевершив усі сподівання: Еліза не тільки засвоїла мову, а й усвідомила себе як неповторну особистість, незалежну індивідуальність.

Уля на прохання Рини повинна закохати в себе Мокія й умовити його не заважати батькові змінити прізвище, але під впливом Мокія, справжнього носія української мови і культури, вона сама закохується в нього і відчуває пробудження своєї української душі.

Порівняння мистецьких напрямів у світовій літературі та українській

Аналіз ранніх поезій Т. Шевченка «Перебендя» та  поезії Дж. Байрона «Хотів би жити знов у горах». Діти знаходять ознаки романтизму, виражаючи особистісне розуміння прочитаного.

Чи можна розглядати твір Т. Шевченка «Як умру, то поховайте...» як переспів, імпровізацію «Пам'ятника» Горація?

( Порівняльний аналіз поезії у формі бесіди )

 1.  Що спонукало поета до написання твору?

 2.  Як розуміє автор свої заслуги перед народом і про яку оцінку нащадків говорить?

 3.  Яку  роль  у  поезії  відіграють описи природи?

 4. Визначте ідейне спрямування твору.

Зіставлення твору Горація «Пам'ятник» і Т.Шевченка «Заповіт»

•  автор відстоює своє право на поетичне безсмертя  («Мій пам'ятник   стоїть   триваліший від міді. Піднісся він чолом над царські піраміди. Його не сточить дощ уїдливий, гризький, Не звалить налітний північний буревій. Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний; Я не умру цілком:  єства мого частина Переживе мене»);

•     визначає вік своєї слави («...і від людських сердець Прийматиму хвалу,  поки понтифік-жрець Ще сходить з дівою в високий Капітолій»);

•     нагадує, звідки він і якого роду («І де шумить Авфід в нестриманій сваволі, І де казковий Давн ратайський люд судив,— Скрізь говоритимуть, що простих син батьків»);

•     вказує, за який внесок у розвиток давньоримської літератури має право на шану («Я перший положив на італійську міру Еллади давній спів»);

•     приймає винагороду з рук Музи («Так не таїсь від миру, І лавром, що зростив святий дельфійський гай, О Мельпомено, ти чоло моє звінчай»)

•     Після Горація поетичні заповіти, ліричні прощання зі світом залишили Ф. Війон («Малий заповіт», «Великий заповіт»), П. Ж. Беранже («Прощай»), Г. Державін («Пам'ятник»), О. Пушкін («Я пам'ятник собі поставив незотлінний...») та інші письменники.

Молитовна поезія Т.Шевченка і Біблія (9 кл.)

...Не мені,

Великий Господи, простому,

Судить великіє діла

Твоєї волі. Люта зла

Не дієш без вини нікому.

Молюся, Господи помилуй.

Спаси ти нас, святая сило,

Язви язик мій за хули,  

Та язви мира ізціли.

Не дай знущатися лукавим

І над Твоєю вічно-славой

Й над нами, простими людьми!..

— За що молиться поет? Звучить «Отче наш». («Єретик»)

Компаративний аналіз балади Т.Шевченка «Тополя» і Й.В.Гете «Вільшаний король»

( евристична бесіда)

 — Як побудовані твори? (Балада «Тополя» побудована традиційно: розпочинається вступом, далі іде основна частина, розв'язка і закінчення. Балада «Вільшаний король» складається з 8 строф, написана у формі діалогу, це надає йому динамічності; перша і остання строфи не мають діалогів, це оповідь третьої особи.)

— Доведіть, що це — балади. (Віршовані твори про незвичайні події; ліричність, схвильований тон; трагізм; драматизм; емоційність переживань героїв, зв'язок із фольклором)

— Які найнезвичайніші події описані в творах? (Фантастичні – дівчина перетворюється на тополю; Вільшаний король забирає дитину.)

— Що у цих баладах належить до, фантастичного світу? (Під впливом зілля дівчина перетворюється на тополю. Вільшаний король, що кличе дитину, та його дочки не належать до людських істот.)

— Що належить до реального світу? (Молода дівчина, розлучена з коханим. Її мати хоче віддати нещасну заміж за старого і багатого чоловіка, проте героїня йде за порадою до ворожки.

Дорога батька з сином у лісі, страх дитини та її смерть.)

— Як ці світи співіснують у баладі? (вони переплетені; бо кожен із героїв бачить світ по-своєму.

— Як бачать світ батько, син, дівчина? (Батько бачить світ реальний, бо керується здоровим глуздом і не вірить у дива, а дитина має багату фантазію, інтуїтивно відчуває невідоме, таємниче у природі, уява малює йому чарівні і жахливі картини.

Для дівчини життя без милого стає тягарем, проте вона ладна чекати на нього все життя.

Але тут втручається мати, і дівчина зважується на ризик — вона іде до ворожки. Закохана приймає зілля, сподіваючись побачити свого милого, і... перетворюється на тополю. Історія нещасливої долі молодої дівчини реальна, проте завершення фантастичне.)

— Що, на ваш погляд криється за страхом, маренням хлопчика і дівчини? (Одвічна боротьба життя та смерті; зіткнення реалістичного та фантастичного поглядів на світ.)

-        Як пов’язані балади Т.Г.Шевченка та Й.В.Гете з фольклором?

-        Які художні засоби використовують автори у своїх творах?

Порівняльний аналіз поеми М.Вороного «Євшан-зілля» та запису в Галицько-Волинському літописі (вигадка і реальність)

(Літопис. Володимир Мономах погубив поганих половців, вигнав їхнього хана Отрока в Обези, а хан Сірчан зостався коло Дону, рибою живлячись.

По смерті Володимировій остався у Сірчана один лише музика Ор, і послав він його в Обези, кажучи: «Володимир уже помер. Тож вернися, брате, піди в землю свою. Мов же ти йому слова мої, співай же йому пісні половецькії. А якщо він не схоче, дай йому понюхати зілля, що зветься євшан»).

Спільне і відмінне в образах Пузиря з комедії І.Карпенка-Карого «Хазяїн» і Гопсека з повісті Оноре де Бальзака «Гопсек» (10 кл.)

1 група створює  таблицю. З'ясовує спільну мету цих персонажів

Гопсек	Пузир
Цинік Людина «підла» Людина «мисляча» Філософ	Бездушний Некультурний Жадібний Справжній «хазяїн»

2 група заповнює  «Кола Вена».

Західноєвропейські ваганти та українські мандрівні дяки (9 кл.)

Таблиця «Тематика поезії вагантів і мандрівних дяків»).

Ваганти (або голіарди) — так у середньовіччі називали мандрівних священиків, що не мали парафій, монахів-утікачів, попів-розстриг, які через одруження чи пияцтво втратили духовний сан. У пошуках кращої долі вони мандрували небезпечними в ті часи європейськими дорогами, заробляючи на життя складанням віршів та пісень. З часом ряди вагантів поповнювались за рахунок молоді, що вчилась, студентів університетів у Парижі, Орлеані, Полонії.

Мандрівні дяки (миркачі, пиворізи, бакаляри, волочащіїся ченці) — це школярі або спудеї (студенти) — вихованці давніх навчальних закладів в Україні: Києво-Могилянської Академії або колегіумів у Луцьку, Дермані, Києві, Харкові, Чернігові. Дяк (прислужник—грецькою) 1. У православних і католицьких церквах служителі зі світських, людей, яких називають псаломщиками. 2. У Київській Русі — переписувач князівської канцелярії.

Поезія вагантів загалом анонімна. За винятком окремих імен: Гугон на прізвисько Примас Орлеанський (сер. XII ст.), Архіпіїт (поет над  поетами) Кельнський (сер. XII ст.), Вальтер Шатільйонський (II пол. XII ст.— поч. XIII ст.).

Поезія мандрівних дяків — анонімна. За винятком опису життя одного зі спудеїв Києво-Могилянської академії. Це опис життя типового мандрівного дяка сина березанського сотника Іллі Турчиновського, що по «школам волочився», а потім 1719 р. написав сповідь «В пам'ять дітям своїм і онукам, і всьому потомству».

Тематика західноєвропейських поетів "вагантів різноманітна. Вони писали хвалебні славослов'я на замовлення вельможних осіб, відгукувалися на політичні події, створювали релігійні пісні та гімни про Венеру, Бахуса, Флору, котрих вважали уособленням земних радощів, насолод, веселих розваг.

Тематика українських мандрівних дяків теж дуже різноманітна. Найціннішим здобутком творчості мандрівних поетів стали пародії й травестії з приводу Різдва, Великодня та інших релігійних свят, а також зображення «нищенського» життя, напівголодного існування,  важких умов навчання. Писалися також вірші на честь приїзду до школи якоїсь поважної особи.

Порівняння  анонімного твору ваганта «Бідний студент» і вірша мандрівного дяка «Ой, як мене мати віддала до школи» (в парах).

— Що було головною причиною безталання школяра із поетичного твору «Бідний студент»?

—У чому криється проблема вчащання школяра до корчми із поезії мандрівних дяків «Ой, як мене мати  віддала до школи»?

Казкове і реалістичне утворах Б.Харчука «Планетник» і А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц», схоже і відмінне в долях і характерах героїв

(Круги Венна)

-         Що в творах слід віднести до казкового, а що – до реалістичного?

-         Чим схожі головні герої - Планетник (Хмарник, Бурівник) і Маленький принц? Що відмінного у їхніх характерах і долях? (Спільне. Герої мають надзвичайні здібності. Вони дуже відповідально ставляться до навколишнього світу. Хлопчики безмежно добрі, вміють прощати, віддано любити і дружити. Відмінне. Планетник має родину, дбайливу маму. Він виконує важливі функції в господарстві. Хмарник мрійливий, але він живе в реальному природному (рослинному, тваринному тощо) оточенні, починає успішно господарювати. Можна сказати, що Б.Харчук  у своєму творі подає модель патріархальної української родини, модель українського Буття. Маленький принц - дуже самотня дитина. Про його сім'ю нічого не розповідається. Йдеться лише про контакти з представниками різних планет, до речі, не дуже доброзичливими й не дуже позитивними. Можливо, так самотньо в дитинстві почувався Антуан де Сент-Екзюпері?..)

-                   Кого можна назвати вчителями головних героїв? Які життєві істини переймають від них  Планетник і Маленький принц? Це реалістичні чи казкові постаті? Пригадайте, як вони з'являються у творах.

-         Який соціальний статус мають хлопчики? (Планетник - селянський хлопець, чередник, пасе худобу; пізніше - починає господарювати на землі.
Маленький принц - монарша особа, але доглядає свою маленьку планету, не цурається праці і спілкується з усіма на рівних.)

Спільність композиційних сценаріїв романа І.Франка «Перехресні стежки» і повісті І.Тургенєва «Ася»

(Дослідницьке читання)

В обох сценаріях ідеться про зустріч (трагічну, емоційно надважливу, вирішальну, кризову) двох героїв. В обох випадках така зустріч є  межовою для подальшого розвитку любовної сюжетної лінії. Обидві сцени постають як момент найважливішого вибору. «Або-або» - ментально-психологічна основа для цих сцен, що утворюється в поєднанні елементів художності.

Коментоване читання поезії А.Ахматової «Я научилась просто, мудро жить…» та монологу Мавки з драми Лесі Українки «Лісова пісня»

«Я научилась просто, мудро жить…»

—   Якою ви уявляєте ліричну героїню?

—   У чому вона шукає підтримки? Що допомагає знайти мир її душі?

—   А в чому ж полягає мудрість життя?

—   Що допомагає героїні подолати тривогу?

—   У яких рядках ми дізнаємося про справжню причину пошуків миру і спокою?

«Лісова пісня»

— Давайте пригадаємо останній монолог Мавки. Як ви розумієте перший рядок?

— А як розтлумачите наступні? Кому буде «промовляти душа» Мавки?

— Про що свідчать слова: «Грай же, коханий, благаю!»?

Опис солов’я у однойменних творах К.Малицької та Г.Х.Андерсена

Таблиця

Костянтина Малицька

Г.Х.Андерсен

*        Що за сила тонів і за глибінь почуттів криється в гортані сірої     пташки. Спершу квилить він тихим несміливим голосом, немов    пробує, настроює свій інструмент. Та заспів недовго триває, і    згодом могутніє і одушевляється співак, щоб у цілій повноті     розвинути всю красу свого голосу. *        Він, як справжній артист шукає широкого вільного простору,  тихої ночі, бо лиш там може вповні його величний спів розливатися. *        Соловей свідомий краси свого голосу і не дасть перевершити себе в артистизмі. *        У неволі співає та пісня, ця не рівня тій, що дзвенить на волі. *        Не любить показуватися, щоб його хтось бачив, але співаючи забувається і ніби завмирає на гілці.

*        Соловей співав так чудово, що, слухаючи його пісню, навіть бідні, згорьовані люди забували про все погане. *        Спів солов'я найкращий за все на світі. *        Співає, ніби срібні дзвоники розсипаються. *        Тремтить його маленьке горлечко, а спів розливається ще голосніше, ще солодше, що аж торкається струн серця. *        Як справжній артист він постійно міняв тон, мелодію, і ніхто не знав, що він буде співати. *        Від солов'їної пісні втішився імператор. *        Соловей не може жити в палаці, він прилітає, коли захоче і співає, коли того сам бажає. Він літає всюди і допомагає піснею тим, хто потребує його допомоги. *        Живе далеко від людських осель, у кронах густих дерев. *        Просить нікому не розказувати про нього.

Сім’я качки в оповіданні Є.Гуцала «Сім’я дикої качки» і вірші Т.Шевченка «Тече вода з-під явора»

(евристична бесіда)

Прийом подорожі в романі П.Куліша «Чорна рада» і комедії Т.Шевченка «Сон»

(евристична бесіда)

Порівняльний аналіз псалма 1-го із Біблії і псалма 1-го Шевченкового

(коментоване  читання типологічно близьких текстів)

Виразне  читання псалма 1-ого Шевченка і 1-ого зі Святого Письма в перекладі П. Куліша, І. Пулюя, І. Нечуя-Левицького.

ü Про що обидва твори?

ü У яких рядках висловлена їхня головна думка?

ü Які слова Шевченка стали афоризмами?

ü Чим оригінальний 1-ий Шевченків псалом?

«Книга пророка Ісаії» та «Подражаніє» Т.Шевченка

Порівняйте розділ 35 «Книги пророка Ісаїї» з «Подражанієм» Шевченка і визначте:

–       які образи з Біблії Шевченко використав без змін у своєму переспіві?

–       Які образи біблійного тексту зазнали певних змін?

–       Що нового вніс поет у текст свого твору?

Компаративний аналіз творів М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» та трагедії Шекспіра «Ромео та Джульєтта»

(круги Венна або порівняльні таблиці)

Робота у малих групах

1 група – знаходить відповідності та відмінності в історії створення повісті «Тіні забутих предків» та «Ромео та Джульєтти».

2 група - порівнює сюжетні колізії повісті та трагедії.

3 група — досліджує композицію, жанр твору та мову, якою написані обидва твори.

4 група - досліджує характери головних героїв Івана та Марічки, Ромео та Джульєтти.

Компаративний аналіз поем Вергілія та І.Котляревського «Енеїда»

(таблиця)

І варіант

·        Історія створення

·        Особливості форми, віршування

·        Теми

·        Образи

·        Художні особливості

ІІ варіант

Чотири творчі групи. Кожна група отримує блок запитань, працювати над якими буде вдома.

Перший блок запитань стосується історії створення поем.

• Зверніть увагу на соціально-політичний і культурно-історичний контекст творів Вергілія і Котляревського. Що спільне ви помітили? Свої спостереження пов'яжіть з проблематикою аналізованих творів. Виникнення поем бачиться вам як випадкове чи закономірне?
• Яка була остання авторська воля Вергілія щодо свого найвидатнішого твору? Хто не погодився з таким рішенням?
• Чи не була надрукована поема Котляревського за життя автора?

Другий блок запитань стосується сюжету та композиції.

• Зі скількох частин складається сюжет "Енеїди" Вергілія? А поема Котляревського?
• Скільки сюжетних ліній простежується в зіставлюваних творах?
• Визначте основні і побічні рушії сюжету творів. Як вони визначають групування персонажів?
• Яку частину в поемах можна вважати експозиційною? Чому? Яким чином і в якій мірі вона готує читача до розгортання основних подій?
• Яке місце в поемах можна вважати кульмінацією? Чому?
• Характер розв'язки творів, який він?
• У чому ви помітили логічність появи саме такого закінчення?

Третій блок запитань стосується образної системи поем.

• Поясніть роль образу автора в організації тексту творів.
• Охарактеризуйте головного героя поем, визначте спільні й відмінні риси Енея у Вергілія і Котляревського.
• Які з так званих другорядних образів перебувають у системних зв'язках із характером головного героя?

У четвертому блоці мова піде про стиль поем.

• У чому виявляється неповторність мови поем? Як "дихання" епох позначилося на мовній палітрі творів?
• Знайдіть елементи книжного стилю у поемі Вергілія й народного характеру мови у творі Котляревського?
• Зробіть спостереження над епітетами й порівняннями в творах. Що спільне і що відмінне ви помітили?

Компаративний аналіз — цікавий і неординарний метод, без якого на сучасному уроці не обійтись, бо він сприяє приверненню уваги учнів до національних реалій різних народів, відкриває широкі горизонти в процесі навчання та виховання сучасних школярів,сприяє розширенню їхнього кругозору, формуванню цілісного світобачення. Компаративний метод спроможний допомогти учням як у плані духовного самовизначення, так і само інтегрування в сучасність.