Позакласна робота

                                             Інформаційна лінійка,                                  

       присвячена Дню української писемності

«МИНУЩЕ ВСЕ, ЛИШ СЛОВО НЕ МИНЕ»

 Ведучий 1:                                                                                                            

Ми українці – велика родина,

       Мова і пісня її солов’їна,

       Квітне в садочках червона калина,

       Рідна земля для всіх нас – Україна.

       (Звучить пісня про Україну)

Ведуча. Доброго дня, шановні друзі! 9 листопада в нашій країні святкується День української писемності.

Зараз кожному із нас важко уявити своє життя без літератури, цього безцінного джерела мудрості. Але були часи, коли Київська Русь не мала власного алфавіту і була змушена користуватися іншими мовами. Сьогодні ми спробуємо пригадати, коли і хто створили слов’янську азбуку, хто з відомих письменників створив класичні зразки української писемності.

Перегляд відеоролика «Перші абетки»

Ведучий. Говорячи про розвиток української писемності, слід згадати, що розвиток української літератури відбувався за рахунок надбань слов’янської писемності. Саме тому слід обов’язково згадати про діяльністю засновників слов’янської азбуки – братів Кирила та Мефодія.

 

Ведучий. Науковці, досліджуючи час виникнення писемності у різних країнах, переконалися, що чим раніше виникла писемність, тим більш високого рівня розвитку досягла ця країна.

Гадаємо, що всі знають ім’я князя Ярослава Мудрого. Важко переоцінити його внесок у становлення Київської Русі, бо саме князь Ярослав Мудрий підвищив рівень освіти серед простого люду, створив перший збірник законів Київської Русі, зібрав безцінну бібліотеку. А розвиток країни тісно пов’язаний із розвитком книгописання. Завдяки появі літописів, ми можемо дізнатися про славне минуле нашого народу, відтворити історичну реальність.

Ведуча. Як ви розумієте, не можна говорити про День української писемності, не згадавши відомі літературні пам’ятки: «Велесову книгу», «Ізборник Святослава», «Повість минулих літ», «Київські літописи» та інше. Хіба можна уявити сучасну літературу без безцінних творів Григорія Сковороди та Івана Вишенського, без «Енеїди» Котляревського та поем Тараса Шевченка, без волелюбних віршів Лесі Українки та патріотичних творів Івана Франка.

Ведучий. Мова народу – найміцніший зв’язок поколінь. Коли зникає мова – зникає і народ. З перших кроків життя ми починаємо говорити, вчитися, пізнаємо нове. І все це можливо, лише завдяки нашій рідній мові.

Ведучий 2:

Чи знаємо ми українську настільки, щоб нас правильно зрозуміли, коли ми висловлюємо свою думку? Інколи незрозумілою робить нашу мову надмірне використання іншомовних слів.

  СЦЕНКА

Гукаю якось у кафе офіціанта:

- Борщ український, будь ласка, подайте, склянку узвару й вареники з м’ясом.

- Пане, ну що Ви, кафе в нас сучасне! Стейк є в нас, гамбургер, чизбургер, піца…

- ( Що вона каже? І як воно їсться? )

- «Фанта», « Міринда», є «Спрайт», «Кока-кола». Ще є солодощі – тільки для Вас: «Снікерс» та «Марс»… Прошу, сідайте.

- Ой, щось погано. Водички подайте. (Хто його знає, чим тут нагодують). Дякую. Вибачте. Завтра зайду я.

  Ведучий 1:

А інколи, буває,що,живучи в Україні, люди соромляться української мови, не розмовляють нею, тому потрапляють у такі ситуації, як герої гуморесок Павла Глазового.

( Гумореска П. Глазового  « Турок » )

Збирається мій знайомий
В далеку мандрівку.
Придбав собі в Туреччину
На тиждень путівку.
Костюм купив елегантний,
Вчить турецьку мову.
Уже знає, як звуть турки
Свиню і корову,
Як спитати по-турецьки,
Почім у них шуби,
Де купити мило й пасту,
Яка чистить зуби.
Голова тріщить у нього
Від отих уроків…

Він, до речі, в Україні
Живе тридцять років.
Ходить всюди, як хазяїн,
Аж дверима гурка,
Хоча мову українську
Знає гірше турка.

  Ведучий1:

Знати рідну мову  - це не стільки обов’язок, скільки усвідомлення того, що ти – українець.

  Ведучий 2:

Тож знай свою мову, люби її, поважай.

Ось кілька порад щодо вивчення української мови.

  ПОРАДИ

  Учень 1:

Якщо з українською мовою

В тебе, друже, не все гаразд,

Не вважай її примусовою,

Полюби, як весною ряст.

  Учень 2:

Примусова тим, хто цурається,

А хто любить, той легко вчить.

Все, як пишеться, в ній вимовляється,

Все, як пісня, в ній звучить.

  Учень 3:

Просим учнів до зубріння звичних,

Ви не бійтесь правил граматичних.

Є у кожного до мови хист,-

Не зубріть, а зрозумійте їх.

  Учень 4:

Як зумієм правила ми з вами

Виражати власними словами,

Знань одразу збільшиться за час,-

Вчитель просто не впізнає вас.

Ведучий. Шлях розвитку нашої мови – це тернистий шлях боротьби. Дуже багато жорстоких заборон пережила наша мова, але мужньо витримала всі знущання та заборони. 

Легенда про мову. (відеоролик)

Народам долі Бог давав:

Комусь орать, комусь вбивати,

Комусь чекати на жнива,

Комусь пророків розпинати.

І залишилася одна –

Витка печальна в Бога доля:

Незламний дух, жива струна,

Багато сліз і мало волі.

Тоді замислився Творець…

Дніпро вбирався в барви сонця.

Почувся легіт двох крилець

Людей малого охоронця.

Найменший ангел, ще дитя,

З надій зітканий і з любові,

Просив святого співчуття

Для тих, хто води п’є Дніпрові.

«Ох скільки крові, скільки мук!

Ох, скільки болю і облуди!»

І плакав ангел в лоні лук

Над тим, що з милим краєм буде.

«Не плач, синочок, всім в житті

Свій хрест нести, щоб щось збагнути,

За твої сльози золоті

Я дам їм те, що рве всі пута».

І втер з лиця тих сліз кришталь.

Все проникаючий і щирий,

Улюбленця свого печаль

Перетворив у краплі миру.

Міць блискавки і легіт хмар,

Красу барвисту, веселкову,

Мелодій чари, світла, жар

І холод леза вклав у мову,

В долоні ангела поклав,

Благословивши на дорогу,

І до людей його послав

Господь, тамуючи тривогу.

Себе на смерть прирікши, він.

Надію з серцем вийняв разом –

Натхненну й чисту, ніби дзвін,

І людям дав, твердіш алмазів.

«Моя прекрасна і проста,

Моя стражденна Україна!..»

Могутнє слово вклав в уста

Новонародженого сина.

Розтанув ангел. Вже віки

Те слово нашу долю гріє,

І шлях наш не такий гіркий,

Доки жива його надія.

Ведуча. Ми сподіваємося, що ви не забудете вислів Кирила, який сказав: «Душа, що не знає літер, то – мертва душа!» перифразуючи його думку, хочемо вам побажати, щоб ви ніколи не забували про безцінний скарб, джерело вікової мудрості. Про вірних помічників у вирішенні багатьох проблем, про книгу та рідну мову. Не забувайте про них у часи негоди чи щастя – і вони завжди допоможуть вам!

Перші абетки
Мелодія ангелів
Пластиліновий мультфільм